Пам’яті Героям Небесної Сотні.
Постріл, другий, розірвалася тиша, і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані ноги, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священники.
Пам’яті Героям Небесної Сотні.
Терновим шляхом дійшла Україна до сьогодення. Здавалося, все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як все сталось.
22 листопада 2013 року заява влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.
30 листопада в Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів,які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по-звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.
Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиття мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.
Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого влада віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану.
Постріл, другий, розірвалася тиша, і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані ноги, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священники.
На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні. Тисячі поранених і понад 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу.
Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають».
…і мовчки сотня непокорених героїв
Відходила в чисті небеса,
І погляди знесилених мільйонів
Дивились вслід братам, батькам, синам…
Ці люди - справжні герої. Вони загинули як герої і проводжали їх в останню путь, як героїв. В кожному районі, в кожному місці й селі зупинялися процесії, що везли домовини з тілами загиблих і місцеві люди серед пізньої ночі, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддавали останню шану героям.
Під прапором стояли –
Під прапором й спочили,
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів…
Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв , які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинних згуртує нас живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голову. Вони згасли, як зорі.
В Бучанській Українській гімназії пройшла виставка на цю тему. Під мелодію гімну Небесної Сотні «Пливе кача» завідуюча бібліотеки В.В.Бойко запалює свічку і передає її учням 6Б класу по колу. Свічку передають із рук в руки.
Хай палають свічки пам’яті загиблих Героїв Небесної Сотні у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю. Героям Майдану, що впали мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.